Текст песни:

И опять этот рассвет, мне не приносить счастье
И только ночью сон спасает от ненастья
Каждый новый день все тяжелей становится
Потеря чувства радости, тоска, да одиночество

Думаю о ней, что была ближе всех милей
Уверяю себя в том что надо выкинуть быстрей
Черные полосы, окутывает серый дым
Возможно я теперь умру, молодым
Иногда чего то паришься, о том о чем не стоит парится
Не замечаешь людей рядом
На волнах радио проезжающей машины
Играет эта песня, рисуется картина Припев
Когда кажется что мир разрывает на части
Когда ураганы с палубы срывают снасти
Когда мир по немногу уходит ко дну
В этой странной трясине я тону… Забей, и не парся не о чем
Забей, и все будет окей
Забей, пусть даже полный бардак
Отложи проблемы (как то так)
Забей, и не парся ни о чем
Разбей, фотографии сожги
До дотла, пепел на полу
Прости, больше так я не могу Ты знаешь, сложно, но все можно изменить
Заняться чем то дельным, весь груз испепелить
Каждый новый день начинать только с улыбки
Закрыть глаза на кипишь, да исправить все ошибки
Словно птицею быть да высоко улететь
В облаках радоваться, на весь мир начать петь
И забыть о всем том, что на земле тебя ждет
Ты расслабься сейчас, все проблемы потом
Знаю сложно, говорить так всем легко
Но никто так не поможет, как сам себе никто
Возьми в себя руки, почувствуй свою силу
Крикни я свободен да вырвись из могилы

@ Dante

Текст песни:

Знов сумна історія, сумне оповідання
Сварка, проблема, тяжкі переживання
Хтось щось знаходить , хтось щось втрачає
Істина десь поряд, її не помічаєш

По холодних мокрих вулицях в пошуках надії
Йде самотня дівчина відрублена від мрії
Солоні сльози по обличчю проливають
Біль та неспокій її не залишають
Пекучий лід на серце душа її палає
Вона така тендітна по калюжах шкандибає
11 хвилин щастя в руках міцно стискає
Паоло Коельо вона його читає
Сварка з батьками біль та образа
Залишається без дому, все і одразу
Підходить до мосту біля краю сідає
Дивиться у низ на воду та гадає
((Згадує вечір сварка з батьками
Знову в грудях біль)) Повернись додому, ніколи не тікай
Повернись додому, рідних, не кидай
Знай що батьки завжди кохатимуть
У рідному домі, завжди чекатимуть
мамині сльози, татова турбота —
хіба це важливо — гулянки, робота
Виріс? дорослий? маєш вже знати —
коштовні найбільш твої батько та матір! Сидить краю мосту плаче гадає
Ким вона є, що вона шукає
Якби просто так взяти й повернути
Сказати вас люблю про сварку забути
Радіти щастю в оселі, у рідному домі
Тепло дарувати, чарувати любов’ю
Повернутись в минуле, забути про горе
І більше ніколи не коливати це море
Але знає вона, щоб не гадала
Лайливим словом батька назвала
Вдарила мати, подалі послала
На всіх їй начхати, всі їй набридли
Подруг її батьки обдзвонили
Хвилювання страждання, на сварку забили
Де їхня донька, де їхня люба
Що ж з нею сталося, що з нею буде
І ось дзвонять в двері, батько підходить
Зміна обличчя перед ним його донька
Забули про все, тепер думки інші:
«Пробачте за все, ви для мене найліпші» а тепер поглянь на себе і своє життя,
скільки тобі там? прикинь на вмання?
двадцятка, тридцятка, а може і сорок
довкола потвори, гидота і морок
ну і де твої друзі і цінності часу
коли ти до сварок з батьками був ласий?
був підлітком хитрим і дуже розумним
з підказок батьків кепкував словом блудним
ну і хто зараз поряд? підтримає хто
твій кориш на байку — нікчемне хуйло?
чи шльондра-повія одна із колишніх
якій ти сказав стільки слів теплих й ніжних??
чи мати і батько — що справді раділи
усе відвавали, життям твоїм жили,
найкраще — для тебе. і слово, і діло
і сльози, здоров’я, натхнення та сили
ти їхня надія і сенс просто бути
ці двоє ніколи не зможуть забути
чи зрадить, підставить, ти ж їхня дитина —
вкарбуй назавжди, найдорожче — родина

@ Dante